Засідання клубу «Киянин»

Михайло Бойчук і "бойчукісти"
Цього разу засідання клубу "Киянин" було присвячено Михайлу Бойчуку - видатному українському художнику, засновнику самобутньої школи українського мистецтва "бойчукізм". На початку ХХ століття він започаткував власний художній напрям, який ґрунтувався на синтезі мистецтва Візантійської імперії, Київської Русі та українського примітивізму. Навколо Бойчука згуртувалися інші молоді й талановиті митці - Микола Касперович, Софія Бодуен де Куртене, Софія Сегно, Софія Налепинська та інші. Революція 1917 року дала змогу Бойчукові переїхати до Києва, де він став співзасновником
Української академії мистецтв (зараз Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Займався закріпленням стародавніх фресок у Софійському соборі Києва. В 20-і роки Михайло Бойчук став одним із творців та ідейних лідерів Асоціації революційного мистецтва України, яка прагнула до національної своєрідності українського мистецтва. У цей час його найближчими учнями були Іван Падалка і Василь Седляр. Разом вони виконали низку монументальних стінописів - Бойчук вважав, що їхні твори мають щодня бачити десятки тисяч громадян, а не лише відвідувачі виставок та музеїв. Так зʼявилися розписи Луцьких казарм на вулиці Дегтярівській у Києві (1919), санаторію імені ВУЦВК в Одесі (1928), Червонозаводського театру в Харкові
(1933 - 1935). З початку 1930-х років почалося насадження єдиного для всіх художнього методу - соціалістичного реалізму. Для Михайла Бойчука і "бойчукістів" це мало трагічні наслідки. Їх звинуватили у шпигунстві, а також у приналежності до "націоналістичної фашистської терористичної організації і стратили. Вірогідно, місцем останнього спочинку українських  митців став Биківнянський ліс. Більшість творів Михайла Львовича Бойчука та його послідовників було одразу ж знищено. Розписи стін терміново заштукатурені.
До нашого часу збереглися переважно копії, ескізи, підготовчі начерки...

Дякуємо за цікаву та пізнавальну розповідь керівнику клубу «Киянин» Ользі Борисівні Шамрай.